У повітрі чується присмак зміни – диму, що без вогню не бува
На полях незасіяних – чорні жнива
З кожним ранком ближчає зарево бою, що замість сонця нас зустріча
Уночі ж синхронно пульсує під вибухи біла свіча
Висхла земля збирає урожай кісток – безбарвне збіжжя війни
Із-під болотяних шоломів визирають з страхом очі всіх тих, хто цю землю своєю вважав
На клунках, зібраних квапливо – затерта сіра літера Z, заплямована кров’ю
Міцно у ґрунті пустили коріння гвоздики й півонії з сталі, та їх пелюстки заховались від сонця – вони квітнуть вогнем
І де би гидь собі місцину не знайшла – жагучої відплати сонця горять
Узри і плач: звільнені
Та в буремному світі у волі, як і у всього сущого, є своя ціна, і ця воля оплачена смертю найкращих – вони з землею навіки злились
І з залишків тіл під сонячним сяйвом проросте майбутнє життя